Спецпроект

Вселенський патріарх Варфоломій присвятив проповідь жертвам Голодомору

Вселенський патріарх Варфоломій в День пам’яті жертв голодоморів 28 листопада відслужив панахиду за загиблими від штучного голоду в Україні та прочитав проповідь.

Глава Вселенського патріархату назвав Голодомор 1932–1933 років однією з найбільш трагічних подій в історії людства, повідомляє Радіо Свобода.

 

"Український термін "Голодомор" підкреслює рукотворний голод, диявольський проєкт сталінської системи, метою якого був добре спланований геноцид, зокрема, віруючих людей, аби викорінити християнську віру і православну церкву у той час, коли, як це не парадоксально, люди мирно збирали рясний врожай.

Поки люди вмирали від голоду, радянський режим експортував їхні врожаї світові, таким чином лицемірно прикидаючись процвітаючою країною", – мовиться в тексті проповіді.

Варфоломій закликав не забувати подій Голодомору, а, навпаки, – засуджувати його, "аби така жорстокість не повторювалася в історії людства".

Патріарх вказав на те, що Святий і Великий Собор Православної Церкви відкидає дискримінацію за ознакою кольору шкіри, релігії, раси, статі, етнічного походження чи мови. Він згадав, що в час, коли згадують жертв Голодомору, світ страждає також від коронавірусної пандемії, від якої померло понад мільйон людей.

"Нехай Воскреслий Господь дасть вічний спокій мільйонам праведних душ, які померли в надії на воскресіння внаслідок диявольського Голодомору, а також внаслідок нинішньої трагічної пандемії, і нехай їхня віра, а також випробування, які їм випали, заохочують і спонукають нас викорінювати будь-який вид дискримінації, несправедливості, насильства та голоду з нашого світу, роблячи його кращим, очікуючи побачити "Царство Боже, що прийде в силі". Амінь!" – підсумував Варфоломій.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.