Спецпроект

У Норвегії ініціюють петиції про визнання Голодомору геноцидом та меморіал загиблим українцям

Норвезькі та українські активісти виступили з пропозицією підготувати громадські петиції на адресу Стортингу та Уряду Норвегії щодо визнання Норвегією злочину Голодомору геноцидом українського народу та належного вшанування пам’яті українців, які загинули тут у роки Другої світової війни, зокрема й під час звільнення північних регіонів Норвегії.

Про це повідомляє пресслужба посольства України в Норвегії.

 

"У Норвегії ініціюють петиції щодо визнання Голодомору геноцидом та спорудження меморіалу українцям, які загинули у роки Другої світової війни. Такими важливими результатами завершилася українсько-норвезька онлайн-конференція "Вчимося з минулого заради майбутнього", присвячена двом особливо важливим для України темам, які також мають світове значення – Голодомору 1932-1933 років та внеску українського народу у перемогу над нацизмом", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що з пропозицією щодо петицій виступили модератори вебінару – засновник громадської організації "Підтримка народу України" Пер-Коре Холдал та українська дослідниця Оксана Гук.

Вебінар, співорганізаторами якого виступили посольство України в Норвегії та норвезька громадська організація "Підтримка народу України", відбувся 26 листопада 2020 року. Важливе сприяння у підготовці конференції було також надано активістами української громади Норвегії.

"Теми цієї конференції стосуються історичних подій різного характеру, але і масштаби злочину Голодомору проти українців, і незрівнянні жертви українського народу під час Другої світової війни допомагають краще зрозуміти міжнародне значення того, що вирішується в Україні сьогодні", – наголосив посол України в Норвегії Вячеслав Яцюк під час відкриття вебінару.

Дипломат висловив сподівання щодо приєднання Норвегії до кола держав, які вже визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу, а також закликав підтримати спорудження у місті Осло меморіалу українцям, які загинули у роки Другої світової війни на території Норвегії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.