У Києві відкрили виставку про Великий герб України

У Національному художньому музеї України розпочався виставковий проєкт: «Знак Соборності. Великий герб України: від Нарбута до Якутовича».

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, виставку присвячено столітній традиції Великого герба України.

 

"Експозиція виставки розташована у двох залах. Ця архітектура виставки найкраще підкреслює концепцію і власне будову цієї виставки. Вона включає два "розділи".

Одна зала присвячена історичним витокам державних емблем, які в різний час вже відігравали роль державних. Друга частина цієї експозиція – пов'язана з історією власне Великого герба України", - сказав куратор виставки, історик, фахівець з геральдики та вексилології Юрій Савчук.

За його словами, експозиція виставки сформована з близько 60-ти артефактів, третину з них представлено для публічного огляду вперше. Ці експонати невідомі не тільки широкому загалу, а й вузькому колу науковців.

Вперше відвідувачі матимуть змогу ознайомитися з печаткою Української Держави, виготовленої за ескізом Василя Кричевського, та печаткою Державного секретарства авторства Георгія Нарбута.

В експозиції буде представлено ескіз печатки Державного секретарства з колекції Національного художнього музею та оригінальну матрицю, про існування якої не було відомо понад століття.

На особливу увагу також заслуговують інші унікальні сфрагістичні пам'ятки з колекції музею Шереметьєвих. Вперше широкому загалу представлені печатки українських гетьманів. Зокрема фундатора Козацької Держави – гетьмана Богдана Хмельницького та гетьмана Івана Скоропадського.

Важливе місце в експозиції посіли раритети Українського Музею і Бібліотеки у Стемфорді (США), яка виступила міжнародним партнером проєкту. Глядач уперше зможе цілісно ознайомитися з повним альбомом "Державні відзнаки України" визначного українського геральдика Миколи Битинського, він виготовив сімнадцять кольорових малюнків державних гербів, прапорів та печаток на замовлення Уряду УНР в екзилі у 1939 р.

Україна представлена шістьома музеями Києва, Львова та Чернігова, трьома центральними державними архівами, національною бібліотекою та дирекцією художніх виставок. Загалом же у виставковому проєкті візьмуть участь дванадцять інституцій з України та США.

Виставковий проєкт здійснюється Національним художнім музеєм України у співпраці з Музеєм Шереметьєвих та Фондом інтелектуальної співпраці "Україна - ХХІ століття". Міжнародний партнер проєкту Український Музей і Бібліотека у Стемфорді (США).

Проєкт триватиме до 24 січня 2021 року.

Зокрема, виставка поєднає офлайн- та онлайн-формати з наголосом саме на онлайн-складову. Протягом усього виставкового проєкту будуть доступні: екскурсії виставкою за попередньою реєстрацією, які проводитиме куратор проєкту, історик Юрій Савчук; стріми публічних заходів та екскурсій; спеціальні відео за матеріалами виставки, які будуть розміщені на новому YouTube каналі музею.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.