В Україні обрали переможця конкурсу на найкращий ескіз великого Державного герба

Організаційний комітет з підготовки та проведення конкурсу на найкращий ескіз великого Державного герба України оголосив переможця. Ним став художник Олексій Кохан, співавтор Малого герба.

Про це повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

 

Він уточнив, що ескіз переможця містить обов'язкові елементи для великого Державного герба, зокрема: герб Війська Запорізького, воїна-козака, лицаря з мушкетом та знак Княжої держави Володимира Великого, тобто малий Державний герб.

На брифінгу Ткаченко розповів, що журі отримало 125 робіт. З них до конкурсу допустили 112. Потім пройшло кілька турів голосування, в результаті яких визначили переможця.

Тепер Мінкультури укладе з Олексієм Коханом угоду, якою автор передасть авторські права на ескіз державі. Своєю чергою міністр юстиції Денис Малюська додав, що "далі буде підготовлено технічний опис та юридичні нюанси використання проєкту великого Державного герба".

Ці напрацювання передадуть від Кабміну до Верховної Ради. Відтак народні депутати опрацюють і зареєструють відповідний законопроєкт. У результаті порядок використання, опис держсимволів, зокрема великого Державного герба, буде оформлений згідно з законом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.