Спецпроект

Міська влада Сан-Антоніо визнала Голодомор геноцидом

Міська влада американського міста Сан-Антоніо, штат Техас, схвалила петицію, подану неприбутковою організацією "Українське Сан-Антоніо" (Ukrainian San Antonio), щодо прийняття прокламації про офіційне визнання Голодомору 1932-1933-х років як геноциду українського народу.

Про це йдеться на сторінці "Українське Сан-Антоніо" організації у Фейсбуці.

 

Також уряд американського міста проголосив 28 листопада датою Пам'яті жертв Голодомору у Сан-Антоніо.

"В цей день (28 листопада – ред.) "Українське Сан-Антоніо" (Ukrainian San Antonio) разом з Американським комітетом з поінформованості про Голодомор-геноцид в Україні (U.S. Committee for Ukrainian Holodomor Genocide Awareness) та Українсько-американським товариством Техасу (Ukrainian American Society of Texas), а також спільнотами українців по всьому світу, проведуть заходи, присвячені вшануванню пам'яті жертв Голодомору!", - йдеться у публікації.

Як повідомляється на сторінці заходу у Фейсбуці, дана подія є важливою для української громади. Його метою є об'єднати громаду та підвищити обізнаність про Голодомор серед широкої громадськості Сан-Антоніо.

"Ми ніколи не повинні забувати невинних жертв цього геноциду і ми ніколи не повинні забувати цього жахливого злочину тоталітарного радянського режиму – штучного голоду, щоб заморити українців до смерті", - зазначили в організації.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.