Спецпроект

В Україні презентували благодійну платформу на підтримку Музею Голодомору

Відбулася презентація краудфандингової платформи «Зерна правди» на підтримку творення в Україні Музею Голодомору – міжнародного проєкту для збору благодійних внесків для втілення проєкту основної експозиції Музею Голодомору, будівництво якого розпочалося після Революції Гідності.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, презентація відбулася 18 листопада за участі представників Світового конгресу українців, українських митців та лідерів громадської думки.

 

"Платформа "Зерна правди" розроблена командою Міжнародного фонду розвитку Меморіалу жертв Голодомору спільно з українською IT-компаній – SoftServe як можливість кожному, незалежно від фінансової спроможності, соціального статусу, рівня публічності, стати благодійником Музею Голодомору", - розповіла медіакоординаторка проєкту Лідія Карпенко.

В основі платформи "Зерна правди" (zernapravdy.org) закладено філософію вшанування кожної з мільйонів жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років. Кожна віртуальна зернина персональна, кожен благодійний внесок відкриває одну зернину з іменем жертви Голодомору з Мартиролога, складеного у 2008-2010 роках у рамках унікального проєкту "Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні".

Платформа також дозволяє реалізовувати окремі кампанії від Амбасадорів проєкту: свої перші кампанії на платформі розпочали акторка театру й кіно Ірма Вітовська, співачки Галя та Леся Тельнюк, науковиця й громадська діячка Світлана Мельник.

Незабаром на платформі буде доступна кампанія від глави Української греко-католицької церкви блаженнішого Святослава (Шевчука), власника київської мережі кав'ярень Veterano Coffee Володимира Шевченка, а також корпоративна кампанія від партнера платформи – компанії SoftServe.

"Сьогодні я думаю, що це всенародна справа – долучитися до розбудови Музею Голодомору. Згідно з запланованим проєктом він має стати центром, де справді ми зможемо зібрати по крупицях і зберегти пам'ять про тих, кого намагалися витерти з пам'яті, історії нашого народу і нашої землі.

Ця справа увічнення пам'яті жертв Голодомору є справою святою. Зберігаючи пам'ять про жертв Голодомору, насправді ми запишемо своє ім'я в Книгу життя", прокоментував глава Української греко-католицької церкви.

На думку громадської діячки Світлани Мельник, пам'ять про мільйони безневинних жертв Голодомору має не лише закарбуватися на рівні ДНК українського народу, а й стати невід'ємною частиною історичного коду всього людства.

"Зернинки моторошної правди про наймасштабніший злочин сталінського режиму супроводжували мене ще з радянського дитинства, навіть якщо про пережиті моїми рідними на Київщині у 1932-33 рр. страхіття говорили напівпошепки.

Саме тому ми з послом (Надзвичайним і Повноважним Послом України в Німеччині Андрієм Мельником - ред.) підтримуємо унікальний проєкт "Зерна правди" задля створення найсучаснішого Музею Голодомору. Цей меморіал має стати нашим Єрусалимом, Стіною плачу не лише для кожного українця, але для всіх людей доброї волі", - сказала Мельник.

Галя та Леся Тельнюк переконані, що Музей Голодомору – це голоси не лише жертв, а й голоси тих, хто пам'ятає.

"Нас часто лякають тим, що згадки про Голодомор, репресії, війну, окупацію – це погляд у минуле, позбавлений життєдайності. Ні, це чергова маніпуляція. Це чергова спроба відволікти нас від можливості вже сьогодні перемагати.

Згадайте, коли в Україні почали видавати книги поетів і письменників доби "розстріляного відродження" і шістдесятників, коли з'явилися перші меморіали, власне коли 2008 року в Києві було відкрито Залу пам'яті, усі ми одержали шанс не боятися власного голосу. Він знову з'явився у кожного з нас.

Музей Голодомору – це голоси не лише жертв, а й наші голоси. Голоси тих, хто пам'ятає. Голоси тих, хто свідчить про гідність наших предків.

Саме тому ми долучаємося до кампанії на підтримку спільного Творення Музею Голодомору. І переконані, що ви, наші друзі, колеги, слухачі, так само підтримаєте це єднання. Адже щораз, коли ми об'єднуємося і діємо спільно – перемагаємо", - переконані сестри Тельнюк.

Презентація платформи, за участі амбасадорів проєкту, також приурочена до цьогорічного відзначення Дня пам'яті жертв Голодомору і покликана актуалізувати питання національної пам'яті, підкреслити необхідність розвитку благодійництва в Україні.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.