У Чехії почесну відзнаку «Пам’ять народу» отримав український хормейстер Левко Довгович. ВІДЕО

Вчора в прямому ефірі Чеського телебачення відбулося його нагородження престижною чеською премією «Пам’ять народу».

Про це повідомляє Посольство України у Празі.

 

"На жаль, у зв'язку з епідеміологічними обмеженнями цього року урочиста церемонія в Празі відбувалася без участі лауреатів.

Нагороду пану Довговичові передали напередодні словацькі школярі, а сьогодні на його честь зі сцени Національного театру прозвучала українська пісня "Пливе кача по Тисині", що стала реквіємом за загиблими учасниками Революції Гідності в Києві, у виконанні чеського колективу SKETY" - йдеться у повідомленні.

Левко Довгович народився у 1935 році в Ужгороді. Після встановлення на Закарпатті радянського режиму він приєднався до антирадянського руху в регіоні. У 14 років його засудили до 10 років виправно-трудових таборів за "антирадянську агітацію".

У таборах Левко здобув музичну освіту під керівництвом відомих в'язнів-музикантів ‒ Леоніда Іщенка, головного диригента Одеського оперного театру та Степана Чорненького зі Львова, оперного співака європейського масштабу.

Левко Довгович зробив спробу втекти з табору у Воркуті, прокопавши тунель під огорожею, проте план було викрито і Левко отримав ще десять додаткових років ув'язнення.

У часи відлиги Л.Довговича звільняють, він повертається до Ужгорода та напівлегально перетинає кордон із Чехословаччиною, де жив його батько. Від 1963 року він живе в Пряшеві у Словаччині.

У 1965 р. Довгович заснував молодіжний ансамбль "Весна", який став найвизначнішим самодіяльним колективом Пряшівщини. Від 1967 р. при його хорі діяла танцювальна група, оркестр та драматичний гурток, який у 1969 р. поставив п'єсу "Наталка-Полтавка".

Ансамбль "Весна" до 1971 р. дав понад 150 успішних концертів у Словаччині, Чехії, Польщі та Україні. Восени 1971 р. в рамках т.зв. "нормалізації" його було звільнено з роботи і на п'ятнадцять років заборонено працювати з будь-яким українським колективом.

У декреті про звільнення було зазначено, що він "ідеологічно негативно впливав на молодь і виховував її в національному дусі". Левко Довгович змушений був працювати робітником на будівництві. Лише в 1985 році йому дозволили заснувати в Кошицях український мішаний хор "Карпати", який під його керівництвом діє 35 років і є найвідомішим українським хоровим колективом у Словаччині.

Левко Довгович був вісім років (1997-2005) Президентом Європейського Конгресу Українців (ЄКУ), а у 2001-2006 рр. – членом президії Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР). У 2013 році він опублікував свої спогади про табірне життя під назвою "Хроніка життя політичного в'язня № 2А 424". У 2007 році його було нагороджено українським орденом "За заслуги".

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.