Львівська облрада передала бібліотекам Луганщини 600 примірників «Справи Василя Стуса»

Делегація з Львівщини передала школам і бібліотекам Луганщини 600 примірників книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса».

Про це повідомила пресслужба Луганської обласної державної адміністрації.

 
Голова Львівської облради Олександр Ганущин

"Важливо знати історію рідної країни. Ці 600 книжок отримають бібліотеки та навчальні заклади Луганщини. До них матимуть доступ дослідники, науковці, студенти, учні шкіл. Через бібліотечну систему з виданням Вахтанга Кіпіані ознайомиться і масовий читач", - зазначила виконуюча обов'язки голови Луганської ОДА Катерина Безгинська.

Повідомляється, що книги отримають 293 бібліотеки та 297 навчальних закладів Луганщини.

За словами голови Львівської обласної ради Олександра Ганущина, який привіз партію книг до Сєвєродонецька, Львівщина та Луганщина вже протягом тривалого часу плідно співпрацюють. "Разом ми реалізували близько 100 ініціатив", - зауважив він.

Нагадуємо, що Дарницький районний суд 19 жовтня ухвалив рішення, яким частково задовольнив позов народного депутата від "Опозиційної платформи – За життя" Віктора Медведчука проти головного редактора "Історичної правди" Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat про заборону видання і поширення книги "Справа Василя Стуса".

В Офісі президента України заявили, що "взяли до відома" рішення Дарницького суду щодо книжки Вахтанга Кіпіані. І наголосили, що "цензура в Україні прямо та недвозначно заборонена Конституцією. У будь-яких проявах".

Додатково повідомляємо, що Вахтанг Кіпіані та справа Василя Стуса стали претендентами на Шевченківську премію-2021.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.