Вийшов друком переклад "Історії громадянської війни в США"

Ця книга не є сухою хронікою, опис кожної події підсилено детальними портретами сучасників, їх власними роздумами

У видавництві "Пропала грамота" вийшла друком книжка американського історика Джеймса Форда Роудса "Історія громадянської війни в США", яка отримала Пулітцерівську премію, у перекладі українською мовою

У виданні детально та прискіпливо описано визначальну подію для Сполучених Штатів — Громадянську війну 1861—1865 років. Автор розглядає Громадянську війну не тільки через призму битв, а й додає широку панораму дипломатичної гри, проникає до владних кабінетів, бавовняних плантацій, вулиць індустріальних міст.

І все це щоби максимально об'єктивно, яскраво та детально розповісти історію Громадянської війни.

 

Перекладач Ігор Бігун прокоментував: 

"Український переклад книжки Дж. Ф. Роудса є першою історичною працею українською мовою, присвяченою конкретно темі Громадянської війни в США - однієї з найбільш визначальних для всієї історії Штатів події.

Автор приділяє вдосталь уваги відтворенню політичних і особистісних портретів ключових осіб Союзу й Конфедерації: президентів Авраама Лінкольна й Джефферсона Дейвіса, їхніх міністрів та генералів.

Сама завдяки охопленню предмета з багатьох кутів зору книжа здобула Пулітцерівську премію в 1918 році. На додачу, українське видання доповнене численними фотографіями, репродукціями картин і оригінальними схемами бойових дій".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.