На Житомирщині виявили розграбований курган

У Коростишівському районі Житомирщини виявили розграбований курган, походження якого мають з’ясувати фахівці

Про це кореспонденту Укрінформу розповів керівник Житомирської археологічної експедиції Андрій Петраускас.

"Курган виявили у Коростишівському районі. Просто людина збирала в лісі гриби і натрапила на нього. Він непогано зберігся – є насип, читається ровик, але центральна частина грабіжницьки знищена. Ми його знайшли, зафіксували і оформили акт про руйнацію", - зазначив Петраускас.

 

За його словами, курган є поховальною спорудою площею близько 10 квадратних метрів. Пограбувати його могли орієнтовно 1-2 роки тому.

"Про дату кургану сказати важко. Він може бути і давньоруський, і доби бронзи. Треба робити розрізи, стратиграфію, дивитися конструктивні особливості, знімати точний план", - додав археолог.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.