Сенсаційна знахідка під «Софією»: археологи знайшли жіноче поховання віком 2500 років. ФОТО

На території Софійського собору археологи знайшли на глибині два метри залишки жіночого поховання, а також бронзову шпильку.

Неподалік від північно-західного кута Софійського собору археологи знайшли на глибині два метри залишки жіночого поховання, а також елементи прикрас. На сьогодні це найдавніша археологічна знахідка на території "Софії Київської". Про це повідомив дослідник Ігор Полуектов.

 
Бронзова шпилька V – IV cт. до Р.Х.

За його словами, раніше вважали, що Софія була заснована на пустому місці, але розкопки під керівництвом археолога Тимура Бобровського, які ведуться з 2018 року, виявили зовсім нову інформацію.

 

Так, за 27 метрів від північно-західного кута Софійського собору утворилось провалля землі. Зруйновану ділянку планували обстежити та укріпити. На глибині два метри дослідники натрапили на залишки інгумаційного жіночого поховання.

Від нього залишилися лише нижні кінцівки, а на кістках тазу похованої, біля правого стегна, збереглася бронзова шпилька у вигляді пастушого посоху.

Знайдена шпилька і, відповідно, саме поховання, попередньо датуються V – IV cт. до Р.Х. Знахідку археологи атрибутували з племенами підгірцівсько-милоградської культури, ареал поширення якої охоплював Верхнє Подніпров'я, північну частину сучасної України до річки Стугна і Південного Бугу.

 

Ще археологи знайшли заготовку для печатки другої половини XIV ст. За словами Ігоря Полуектова, печатка була пов'язана з Київською митрополією при Софії Київській.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.