У Білорусі відбулась Ніч розстріляних поетів

Акція "Ніч розстріляних поетів" проводиться на згадку про ніч з 29 на 30 жовтня 1937 року, коли в мінській в'язниці НКВС було вбито понад сотню представників білоруської інтелігенції. 22 з них - письменники

За одну ніч з 29 на 30 жовтня 1937 року в мінській в'язниці НКВС (нині - СІЗО КДБ) було вбито понад сотню представників білоруської інтелігенції. Цей злочин сталінського режиму є однією з найтрагічніших сторінок в історії білоруської нації, яка завдала сильного удару білоруській культурі, літературі та мистецтву.

Організатор пам'ятного заходу Зьміцер Дашкевіч був затриманий в ході протестних акцій проти Лукашенка.

Під час "Ночі розстріляних поетів" традиційно зачитують список страчених комуністами у 1937 році. Цьогоріч до списку додали імена загиблих під час протистояння з існуючим у Білорусі режимом. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.