У Празі згоріла дерев’яна українська церква

Церкву XVII століття перевезли до Праги у 1929 році

У центрі Праги згоріла дерев'яна церква архистратига Михаїла, яку в Прагу майже сто років тому перевезли з Закарпаття. Церква XVII століття, знаходилась в парку в центрі міста. Це був символічний жест дружби між українським та чеським народами.

 
Згарище

Церкву було передано до Праги в 1929 р. у період, коли регіон перебував у складі Чехословаччини. В 1929 році на її відкритті виступав професор Дмитро Антонович.

Відкриття церкви у Празі у 1929 році
Відкриття церкви у Празі у 1929 році

Посольство України у Празі називає пам'ятку однією "з важливих ниточок, що культурно та історично пов'язують наші народи".

Радко Мокрик у своєму дописі зазначає: "Хто бодай раз ходив на наші "українські екскурсії" Прагою, бував і в цій церкві. На горі в парку серед дерев – ми там спілкувалися про історію України та Підкарпатську Русь, пісні співалися. Гарна місцина, затишна.. Символічний і дуже важливий шматок нашої історії в Чехії".

 
Так церква виглядала зовсім нещодавно

Посольство України у Празі закликає "чеські правоохоронні органи детально розслідувати цей інцидент", а також вважає "відновлення цієї архітектурної пам'ятки ... справою честі для усіх нас".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.