МЗС: організовані росіянами розкопки в Криму - незаконні

Міністерство закордонних справ України заявило рішучий протест Російській Федерації у зв’язку з проведенням археологічних розкопок на території Альмінської долини та у місті Севастополь з грубим порушенням норм міжнародного права та законодавства України

За повідомленням Української правди, на окупованих територіях Севастополя і АР Крим в рамках так званого "історико-археологічного проекту" "Крим-Севастополь 2020" російські окупанти організували "розкопки" нібито з метою пошуку останків російських, французьких і англійських солдатів, які загинули під час Кримської війни.

Міністерство закордонних справ України заявило рішучий протест Російській Федерації у зв'язку з проведенням археологічних розкопок на території Альмінської долини та у місті Севастополь з грубим порушенням норм міжнародного права та законодавства України. 

 

Відповідно до положень Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14 травня 1954 року, Російська Федерація як держава-окупант повинна поважати культурні цінності, розташовані на тимчасово окупованій території України,  а також вживати необхідних заходів для їх збереження.

Рекомендаціями Генеральної конференції ЮНЕСКО, що визначає принципи міжнародної регламентації археологічних розкопок від 5 грудня 1956 року, передбачено, що,  у випадку збройного конфлікту, держава, яка окупувала територію іншої держави, повинна утримуватися від проведення археологічних розкопок на окупованій  території.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.