АНОНС: онлайн-дискусія “Українсько-польський діалог півстоліття тому і тепер”

Письменники, дослідники, інтелектуали дискутуватимуть про українсько-польський діалог і його можливе майбутнє

22 жовтня відбудеться перша дискусія нового сезону Дискусійного ПЕН-клубу: "Українсько-польський діалог півстоліття тому і тепер". Розмова буде приурочена до 100-ліття публіциста, професора політології Вільного Університету Берліна Богдана Осадчука, а також його переписці з головним редактором часопису Kultura Єжи Ґєдройцем.

 

Коли 1950 року в Берліні відбувся Конгрес за вільну культуру, метою якого була підтримка свободи слова та діячів культури у Східній Європі і на якому вперше зустрілися Єжи Ґєдройць та Богдан Осадчук, мало хто міг передбачити, що з цього почнеться повоєнний польсько-український діалог.

Чверть століття пізніше Єжи Ґєдройць та середовище "Культури" оприлюднило Декларацію щодо українського питання (1977). Разом з концепцією Юліуша Мєрошевського, названою У (Україна)-Л (Литва)-Б (Білорусь) вона стала фундаментом східної політики у вільній Польщі після 1990 року.

Діалог двох інтелектуалів–лібералів, започаткований 1950 року, отримав у незалежній Польщі та незалежній Україні на державному рівні формулу "стратегічного партнерства", на рівні державному і громадському – формулу порозуміння і примирення.

Принаймні до 2010 року ця формула залишалася в головному руслі польської та української політики. Десять років тому сталися відчутні зміни. У польському політикумі верх взяло переконання, що польсько-українське примирення не відбулося і що потрібно переглянути "доктирну Ґєдройця".

Про Богдана Осадчука та його інтелектуальний внесок у цей діалог від часу його смерті практично перестали згадувати. В українському контексті спадщина Ґєдройця та Осадчука присутня лише серед досить вузького прошарку інтелектуалів, і ніколи не була відправною точкою для політиків.

Учасникам дискусії пропонується подумати не лише над причинами теперішнього стану українсько-польського діалогу, але передовсім над тим, які елементи політичного заповіту Ґєдройця та Осадчука потрібно здійснити, щоб звільнити цей діалог від стану "заложника важких сторінок минулого".

Учасники розмови:

Богуміла Бердиховська – публіцистка, українознавиця;

Оля Гнатюк – українознавиця, перекладачка, професорка Києво-Могилянської академії;

Мирослав Маринович – правозахисник, публіцист, релігієзнавець віцеректор Українського католицького університету у Львові;

Микола Рябчук – журналіст, публіцист, поет, прозаїк, перекладач, колумніст.

Модеруватиме розмову Віталій Портников – публіцист, телеведучий.

22 жовтня, 19:00, Facebook-сторінки: Українського ПЕН, видання "Український тиждень" та видавництва "Дух і Лтера". Приєднатись до події можна тут.

Поставити питання учасникам розмови та підписатись на новини Дискусійного ПЕН-клубу можна за посиланням.

Дискусійний ПЕН-клуб – спроба вийти за межі соцмереж, де обговорення частіше перетворюються на сварки, ніж на аргументований обмін думками, а також за межі псевдодебатів на телебаченні, де сценарій розмови визначається інтересами власників медіа. Натомість мета Дискусійного ПЕН-клубу – осмислити у діалозі нагальні питання і сприяти розвитку громадянського суспільства, формувати культуру поваги до співрозмовника і вміння чути іншого.

Кураторка Дискусійного ПЕН-клубу – Оксана Мамченкова.

Проект реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.

Інформаційна підтримка – Громадське радіо.

Контакт: ukraine.pen@gmail.com

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.