Мінкульт закупить "Справу Стуса"для бібліотек

Міністерство культури рекомендує до прочитання книгу про Василя Стуса, яку суд заборонив розповсюджувати без дозволу Віктора Медведчука

Про це повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко у Facebook.

 

"Творець "темників" вирішив знову виступити у звичній для себе ролі цензору та на допомогу йому прийшов український суд. Якими б емоційними не були вислови автора, але тепер про роль кума Путіна у справі засудження радянською системою українського письменника знатимуть в рази більше людей. Так само як його спроба заборонити роботу журналістів підштовхнула до Помаранчевої революції. Коротше, #МКІПрекомендує книгу до читання", – заявив Ткаченко.

Також очільник мінкульту пообіцяв особисто закупити тираж книги "Справа Василя Стуса" для національних бібліотек поки справа перебуває в апеляції.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.