АНОНС: Науковий семінар «Відкриті архіви для молодих науковців»

Центр досліджень визвольного руху запрошує студентів та аспірантів подавати заявки на дводенний науковий семінар про роботу з архівними першоджерелами

12—13 листопада 2020 року у Львові відбудеться науковий семінар "Відкриті архіви для молодих науковців".

Серед лекторів семінару — історики, дослідники, архівісти, генеалоги, а також журналісти, які працюють з архівними матеріалами. 

 

Експерти розкажуть:

  • з чого починати архівні пошуки;
  • як читати документи;
  • до яких труднощів слід бути готовими;
  • як відстоювати свої права на доступ до інформації у разі їх порушення.

А також: як працювати з українськими темами в іноземних архівах та про режими доступу до архівних документів в європейських країнах. 

Дослідники, які вивчають український рух опору середини ХХ ст., матимуть нагоду дізнатися про нові знахідки з "викопних архівів" та подивитися, як відбувається їх реставрація. 

Планується практична сесія, де учасники зможуть обговорити тематику власних наукових досліджень та отримати підказки від менторів.


Також під час заходу відбудеться церемонія нагородження переможців конкурсу студентських наукових робіт "Український визвольний рух 1920-х—1950-х рр". 

Організатори покривають транспортні витрати (в межах України) та проживання для учасників, які цього потребуватимуть. Захід відбудеться за підтримки Українського інституту національної пам'яті.

Для участі потрібно заповнити реєстраційну форму: https://bit.ly/3jBlMYo (дедлайн — 10:00, 24 жовтня 2020). Результати відбору — не пізніше 23:59 26 жовтня 2020. 

У разі додаткових питань напишіть на скриньку: history@cdvr.org.ua

Організатори та партнери заходу:

Центр досліджень визвольного руху

Український інститут національної пам'яті 

Національний музей-меморіал Тюрма на Лонцького

Галузевий державний архів Служби безпеки України 

Історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.