У Батурині презентували «Літопис» Самійла Величка

У Національному історико-культурному заповіднику "Гетьманська столиця" в Батурині відбулася презентація козацької пам'ятки "Літопис" Самійла Величка.

Про це міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко написав у Фейсбуці.

 

"Символічно, що саме цього дня у відновленій "Гетьманській Столиці" Батурині відбулася презентація унікальної козацької пам'ятки – "Літопису" Самійла Величка... Масштабна праця Величка дозволяє кожному з нас зануритися у події козацького періоду історії України, переосмислити безліч історіографічних міфів та дізнатися про те, чим ще ми можемо пишатися", - написав Ткаченко.

Він відзначив, що це видання - важлива наукова робота.

"Його дослідження та вивчення велось впродовж 3-х століть. Тепер ми маємо перше видання повного оригінального тексту з багатьма через цензуру раніше невивченими фактами. Сама пам'ятка зберігається у Санкт-Петербурзі", - зазначив Ткаченко.

За його словами, при роботі над виданням науковці дізналися багато нового як про історію козачих часів, так і про саму постать канцеляриста Івана Мазепи.

Міністр висловив вдячність групі професора Тетяни Таїрової-Яковлевої, керівниці Центру вивчення історії України, а також історикам Національної академії наук, видавцям та українським меценатам, коштом яких було видано літопис.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.