Україна може втратити церкву, в якій Мазепа зустрічався з королем Швеції

Покровська церква, що в селі Дехтярівка Новгород-Сіверського району на Чернігівщині, занепадає. Вона увійшла до ТОП-15 культових споруд, котрі Україна може втратити.

Про це повідомляє ЧеLine.

 

Село Дехтярівка, де стоїть святиня, колись було володінням Івана Мазепи. Саме в Покровській церкві він зустрічався з королем Швеції та союзником у боротьбі України проти російського царя Петра І – Карлом ХІІ.

Ця подія сталася у 1708 році. Уперше церква постраждала під час ІІ Світової війни. Її руйнування продовжилось у 60-х роках минулого століття. Реставрацію розпочали у 2011 році.

Храм розташований біля кордону. Тому навколо нього тривали суперечки між патріархами. Саме це та початок військових дій на сході України вплинули на те, що реставрацію призупинили.

Храм розташований на Мазепиній горі. Зараз там встановлено пам'ятний знак. Ця місцевість неабияк приваблює туристів. Сюди їдуть люди, які відвідують тури, пов'язані з Іваном Мазепою, або патріотичні екскурсії. Попри це, Покровська церква наразі майже зруйнована. Відновлено лише третину храму, там проводять богослужіння.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.