Вулиця на честь Омеляна Пріцака – під загрозою

У громадському обговоренні перемагає думка назвати вулицю іменем радянського вченого Францевича

Влітку цього року на сайті Київської міської державної адміністрації для громадського обговорення було винесено проєкт рішення Київської міської ради про перейменування вулиці Академіка Кржижановського у Святошинському районі на вулицю Омеляна Пріцака.

Академік Кржижановський – це російський комуністичний діяч, очільник Держплану СРСР у 1921-1930 рр. Згідно українського законодавства його ім'я підпадає під декомунізацію.

Омелян Пріцак – філолог, історик та сходознавець, іноземний член НАН України, засновник та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету (до 1989) та Інституту сходознавства НАН України (1991—1999).

Омелян Пріцак
Омелян Пріцак
pritsak100.ukma.edu.ua

Ряд співробітників наукових інститутів, що розташовані на вулиці, розпочали активно висловлюватись проти перейменування вулиці на честь Омеляна Пріцака. Натомість, вони пропонують назвати вулицю на честь академіка Івана Францевича.

Іван Францевич – академік, засновник Інституту проблем матеріалознавства, який носить його ім'я, Герой соціалістичної праці, нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, лауреат Державної премії УРСР, заслужений діяч науки і техніки УРСР.

Обговорення закінчується сьогодні за посиланням.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.