Оргкомітет визначився із заходами до 150-річчя Лесі Українки – МКІП

Організаційний комітет з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки на своєму засіданні визначив план ініціатив та заходів, які варто реалізовувати в межах святкування.

Серед них – культурні, освітньо-просвітницькі та інфраструктурні проєкти. Про це повідомляє пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики.

 

"Нарешті вийдемо за межі підходів, що збереглися ще з радянських часів, та організуємо масштабний сучасний захід. З цих причин, а ще через коронавірусні реалії, низку активностей одразу готуємо під цифрові майданчики для онлайн-перегляду", - зазначив голова оргкомітету, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

Як зазначається, в рамках відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки заплановано проведення реставрації "Будинку Косачів" у Луцьку та Новоград-Волинського літературно-меморіального музею Лесі Українки, капітального ремонту "білого" та "сірого" меморіальних будиночків Колодяжненського літературно-меморіального музею.

Також Міністерство культури та інформаційної політики спільно з Міністерством закордонних справ планує проведення низки міжнародних комунікаційних кампаній.

150 років від дня народження Лесі Українки виповнюється у 2021 році. Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року у м. Новоград-Волинський.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.