Стенд російського «Меморіалу» на книжковій ярмарці заклеїли попередженнями, що вони «іноземні агенти»

Адміністрація Московської міжнародної книжкової ярмарки повісила на стенд «Меморіалу» відразу 4 оголошення про те, що організація є «іноземним агентом».

Це сталося після демонстративного візиту на стенд співробітників прокуратури, повідомляє Фейсбук-сторінка Sota.Vision сетевое издание.

 

"Історична правда" звернулася до представника "Меморіалу" із проханням прокоментувати цю ситуацію: "Є таке росiйське прислiв'я: "у страха глаза велики". Оце якраз той випадок.

Формально так, Меморiал визнаний "иностранным агентом", хоча цей статус оскаржується в російських судах – без успiху, що не дивно в сучасних реалiях.

Не для того чіпляють це "клеймо", щоб потiм його знiмати (це стосується майже всiх випадкiв, коли будь-яку організацію визнають агентом). Один з наслiдкiв цього "визнання" (головний) - це маркування, що ти є "иностранным агентом".

Наприклад, на сайтi, на виданнях, публiкацiях в ЗМI тощо. Або накладають штрафи. Меморiал вже оштрафований на величезну суму, але частину вже виплатив, завдяки багатьом нейбайдужим громадянам.

Вiдносно цього випадку – адмiнiстрацiя ярмарку, участь в якiй Мiжнародний Меморiал приймає багато рокiв, вирiшила "проявить бдительность" саме пiсля вiзиту працiвникiв прокуратури (чи не вперше за багато рокiв). "Как бы чего не вышло". Яскрава iлюстрацiя сучасних умов дiяльностi iсторико-правозахисної органiзацii з понад 30-рiчною iсторiєю" - відзначив у коментарі представник "Меморіалу".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.