Фонд «Героїка» підписав Меморандум про співпрацю та координацію зусиль із Укрдержархівом

Проєкт «Імена самостійної України» виходить на новий рівень роботи

Очільник Укрдержархіву Анатолій Хромов та голова правління Благодійної організації "Благодійний фонд "Героїка" Павло Подобєд скріпили своїми підписами Меморандум про співпрацю та координацію зусиль, спрямованих на втілення нового проєкту, що базується на принципах взаємності та партнерства, відповідно до національного законодавства у сфері архівної справи та доступу до інформації.

Йдеться про виявлення і копіювання архівних документів та матеріалів, що зберігаються в державних архівах і можуть бути використані у наповненні інтернет-порталу "Імена самостійної України", присвяченого учасникам українського визвольного руху.

Меморандум також передбачає сприяння Укрдержархівом організації роботи представників Благодійного фонду в читальних залах державних архівів, надання їм допомоги в ознайомленні з архівними документами та матеріалами, що стосуються вояків українських військових формувань 1917–1924 рр. (Військ Центральної Ради, Армії Української Держави, Галицької армії, Армії Української Народної Республіки), та їх копіюванні.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.