Трагедія Бабиного Яру – це частина української історичної пам’яті

Українські євреї звернулися до громадянського суспільства України із закликом нарешті усвідомити трагедію Бабиного Яру як частину української історії та української історичної пам’яті

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на газету День, де звернення і було викладене.

Автори Звернення висловили рішучу незгоду з проєктом Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", ініційованим та фінансованим російськими мільярдерами, як таким, що має стати зброєю для російської пропаганди у її прагненні дискредитувати нашу державу у світі.

 

Вони закликали підтримати розроблений українськими істориками державний проєкт комплексної  меморіалізації Бабиного Яру, який прагне гідно вшанувати пам'ять про всі жертви цього трагічного місця.

Люди, які вже підтримали Звернення, не дуже сподіваються на розуміння та допомогу з боку нинішньої влади, тому це звернення спрямоване до українського громадянського суспільства, яке є надійнішим чинником цивілізованого майбутнього України.

Звернення підписали понад 160 українських євреїв, які сьогодні мешкають як в Україні, так і в Ізраїлі, Канаді, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції, Чехії. Зокрема, Галина Акерман, Марк Бєлорусець, Валерія Богуславська, Матвій Вайсберг, Карл Волох, Михайло Гершензон, Семен Глузман, Павло Гольдін, Ігор Гольфман, Максим Гон, Георгій Духовичний, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Дмитро Кімельфельд, Ірина Климова, рав Моше Колєснік, Тимур Литовченко, Михайло Міцель, Євген Монастирський, Віталій Нахманович, Олександр Пасхавер, Йоханан Петровський-Штерн, Анатолій Подольський, Віталій Портников, Сергій Тихий, Броніслав Тутельман, Артур Фредекінд, Натан Хазін, Борис Херсонський, Ашер Йосеф Черкаський, Велвл Чернін.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.