Зеленський зустрівся з дементорами в Бабиному Яру

У День пам’яті жертв Бабиного Яру в Києві презентували аудіовізуальну інсталяцію "Дзеркальне поле"

Про це повідомляє Українська правда.

На території урочища Бабин Яр відкрили новий меморіал, який дозволить озвучити територію заповідника і сприятиме обізнаності про трагічні події часів окупації Києва у 1941 році.

Захід відвідали представники багатьох конфесій та перші особи держави, зокрема, президент Володимир Зеленський. 
Частина нової інсталляціі розташована на дорозі Скорботи (від вулиці Юрія Іллєнка до пам'ятника "Менора") і на площі біля пам'ятника "Менора".
 

У стовпи уздовж Алеї скорботи до пам'ятника "Менори" вмонтовані 32 динаміка, які створюють звуковий коридор з ефектом хору.

З кожної колонки звучать дорослі і дитячі голоси, які перераховують нескінченний список з імен жертв Бабиного Яру.

Також відвідувачі зможуть почути фрагменти з мемуарів, свідоцтв, історичних документів, іудейські і християнські релігійні тексти, відомі музичні твори, а також композиції видатних сучасних українських та світових композиторів і виконавців.

Деякі з цих музичних творів були спеціально написані для проекту Меморіального центру "Бабин Яр".

Друга частина інсталяції – це сорокаметровий дзеркальний диск з десятьма високими металевими колонами.

Колони і диск простріляні кулями того ж калібру, який використовували під час розстрілів нацисти.

 

Завдяки дзеркальному ефекту відвідувачі інсталяції будуть бачити отвори від куль в своєму відображенні.

Інсталяція діятиме 24/7 і вночі крізь ці отвори буде пробиватися світло, створюючи ефект міражу.

Щогодини звучатиме звук, що символізує пам'ять про жертв Бабиного Яру.

За задумом авторів така аудіоінсталляція дозволить відвідувачам заповідника відчути, через які трагічні події пройшов Київ в минулому.

Автор ідеї та концепції звукорежисер Максим Демиденко розповідає, що "аудіоінсталляція дозволить композиторам і музичним кураторам створювати багатоголосні композиції".

"Використання великої кількості незалежних джерел звуку створює аудіоефект, завдяки якому самі джерела розчиняються в сприйнятті слухача.

Замість них з'являються об'єкти в просторі, це дозволяє створювати більш глибокі образи і посилювати емоційний враження.

Для слухача це проект не про прослуховування музики, а про глибоке емоційне занурення узвуковий простір", – розповідає звукорежисер.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.