IN MEMORIAM. Помер Юрій Орлов – засновник Московської Гельсінської групи

У США в віці 96 років помер Юрій Орлов – фізик, правозахисник, дисидент, засновник Московської Гельсінської групи

Про це повідомила російська служба Радіо Свобода.

Орлов був учасником Другої світової війни, з боями дійшов до Праги, був нагороджений орденом Вітчизняної війни другого ступеню. 1951 року закінчив фізико-технічний факультет Московського державного університету, після працював в одній з секретних лабораторій "Атомного проєкту СРСР".

 

У 1956 році Орлов був звільнений і позбавлений допуску до секретних документів на роботі. Також його виключили з КПРС за соціял-демократичні ідеї.

У 1972 році Орлов став співробітником Інституту земного магнетизму, іоносфери та поширення радіохвиль АН СРСР, але 1973 року був звільнений за підтримку академіка Андрія Сахарова.

Орлов був членом радянської групи Amnesty International. У 1976 році став засновником і першим керівником Московської Гельсінської групи. За правозахисну діяльність переслідувався з боку КДБ.

1977 року Орлова засудили до 7 років позбавлення волі та 5 років заслання за статтею про антирадянську пропаганду. Після арешту Орлова деякі західні науковці на знак протесту відмовилися співпрацювати з радянськими колегами.

У 1968 році Орлов був позбавлений радянського громадянства та примусово висланий з країни в обмін на заарештованого в США радянського розвідника. Того ж року Орлов став професором Корнелльского університету.

Автор автобіографічного роману "Небезпечні думки".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.