Сейм Латвії у першому читанні підтримав заборону георгіївської стрічки

Сейм Латвії у першому читанні схвалив поправки до законодавства, що передбачають заборону на використання в георгіївської стрічки в ході публічних заходів

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на агентство LETA.

Голова Комісії з прав людини та громадських справ Артус Кайміньш, відповідальний за законопроєкт, повідомив, що в комісії обговорювалося питання про визначення "георгіївської стрічки", зазначивши, що це питання викликало розбіжності. За його словами, перед другим читанням, до законопроекту додадуть таке визначення.

"Беручи до уваги експансію Росії в Україні та її тоталітарну ідеологію щодо колишніх республік СРСР, у Латвії є підстави бачити загрозу своїй демократичній системі і безпеці. Заборона на георгіївські стрічки обмежила б такі прояви ідеології. Ми повинні показати свою позицію проти використання цих стрічок на публічних заходах", - заявляв раніше Кайміньш.

 

В даний час закон про безпеку громадських розваг і гулянь забороняє використання прапорів, гербів і гімнів колишнього СРСР, його республік і нацистської Німеччини, нацистських свастик, знаків СС і радянської символіки під час публічних заходів, за винятком випадків, коли мета їх використання не пов'язана з прославлянням тоталітарних режимів або виправданням скоєних кримінальних злочинів.

Щоб поправки вступили в силу, вони повинні бути схвалені в трьох читаннях. Також їх повинен проголосити президент Латвії.

До Сейму також надійшли поправки до закону, які передбачають заборону на використання одягу, що нагадує про колишній СРСР, його Республіки і нацистську Німеччину, збройні сили і правоохоронні органи (репресивні установи).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.