АНОНС: відкриття виставки «Биківня 1937/1938: польська лінія»

У період Великого терору НКВС СРСР організував і провів серію масових репресивних операцій за т.зв. «національними лініями»

17 вересня 2020 року о 13:00 у Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили" (Броварський проспект у Дніпровському районі м. Києва) відбудеться відкриття виставки "Биківня 1937/1938: польська лінія",організованої спільно НІМЗ "Биківнянські могили" та Польським Інститутом у Києві.

Політичні репресії 1937-1938 років, окрім українців, уповні зачепили представників національних меншин та іноземних громадян, що проживали на території УРСР. У період Великого терору НКВС СРСР організував і провів серію масових репресивних операцій за т.зв. "національними лініями". Як свідчать архівні документи, серед представників національних меншин найбільше постраждали поляки, росіяни та німці. Треба, однак, зазначити, що в межах національних операцій розстрілювали також українців і представників інших національностей.

 

11 серпня 1937 року за наказом НКВС СРСР № 00485 розпочалась "польська операція". Відповідно до його положень репресіям підлягали т.зв. члени "ПОВ" (Польської організації військової), яка в Україні перестала існувати ще у 1921 році після масових арештів членів організації чекістами. Формальним приводом для проведення "польської", як й інших нацоперацій, стала боротьба зі "шпигунами" іноземних розвідок та "диверсантами" капіталістичних країн.

Метою виставки "Биківня 1937/1938: польська лінія"є висвітлення специфіки масових політичних репресій у польському середовищі Києва, показ окремих доль поляків, уродженців Польщі, українців, розстріляних у порядку виконання "польської операції НКВС" і похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.

Виставка є двомовною, відтак, усі матеріали, включно з підписами під ілюстративними матеріалами, подаються українською та польською мовами.

На стендах виставки розповідаються історії актора Яна Думницького, священника Сигізмунда Кваснєвського, громадського діяча Валентина Радіна-Уцехівського, бухгалтерів Люціана Михальського, Кіндрата Сидорука,  чоботаря Казимира Галинського, поштового працівника Володимира Урбановича-Пілецького, службовця Франца Сульковсього, домогосподарки Кароліни Ковальської, селянина Станіслава Лінчевського, слюсаря Яцентія Сломчинського, педагога Софії Козачківської.

Виставка містить маловідомі матеріали з фондів Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, приватних зібрань.

Заплановано виступи директора Польського Інституту у Києві Роберта Чижевського,  представників Заповідника, науковців, членів громадських організацій, родичів репресованих.

На території НІМЗ "Биківнянські могили" виставка експонуватиметься по 25 жовтня 2020 року.

Вхід вільний.

Контакти:

НІМЗ "Биківнянські могили"  тел.: (044)253-03-55, e-mail: bykivnya@gmail.com

Польський Інститут у Києві: тел. (044) 288-03-04, e-mail: Julia.Stakhivska@instytutpolski.org

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.