В «Україні модерній» змінилась головна редакторка

Оксану Кісь замінила Оксана Овсіюк

Оксана Кісь залишає посаду головної редакторки сайту "Україна модерна", присвячений історії України та Центрально-Східної Європи кінця XVIII – XX століть.

"Сайт суттєво зміцнів, наповнився життям, здобув належний авторитет серед істориків/инь та шанувальників/ць історії та посів гідне місце на мапі українських академічних інтернет-ресурсів" - стверджує Оксана Кісь у своїй редакторській колонці.

За останні майже шість років на сайті з'явилося 164 дослідницькі праці, автор(к)ами яких були 110 українських та 58 іноземних вчених, серед яких 104 жінок і 64 чоловіків (деякі статті у співавторстві).

Під час жорсткого карантину: протягом квітня-травня 2020 р. Сайт УМ відвідувало близько 1200 читачів/ок щоденно.

 
Оксана Кісь
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.