У Каїрі встановили пам’ятний хрест на честь морського міністра України

Щоправда, морський міністр Української держави Андрій Покровський невдовзі після призначення на посаду у листопаді 1918 року перейшов на службу до Збройних сил Півдня Росії

Як повідомляє Посольство України в Арабській Республіці Єгипет, 28 серпня у Каїрі (Єгипет) на цвинтарі Монастиря Св. Георгія відбулись урочисті заходи з нагоди встановлення хреста та меморіальної таблички на вшанування адмірала Андрія Покровського, який помер у Єгипті 1944 року.

У церемонії взяли участь Блаженніший Папа і Патріарх Александрійський і всієї Африки Феодор ІІ та настоятель монастиря Св. Георгія у Каїрі Високопреосвященний Архімандрит Дамаскінос Аль-Азраї, які того дня відслужили урочисту літургію, Посол Євген Микитенко, дипломати Посольства України у Каїрі, представники української та грецької громад Єгипту та запрошені єгипетські громадяни.

Перед присутніми виступив керівник Військового аташату Посольства України у Каїрі полковник Олександр Чернов.

 

Андрій Георгійович Покровський (1862-1944) – будівничий Національного флоту України у 1917-1918 роках, адмірал, головний командувач портів Чорного і Азовського морів, Міністр морських справ Української Держави. Із 1919 року вимушено жив у еміграції (Болгарія, Австрія, Бельгія). У 1938 році переїхав до Єгипту та проживав у Каїрі, де помер у 1944 році.

"Розроблення й впровадження програми розбудови Українського державного флоту, заснування штабу флоту в Одесі, створення бригади мінних тральщиків та очищення Чорного моря від мін, повернення українських кораблів, захоплених німецьким та австро-угорським командуванням, створення Корпусу морської берегової охорони – це ще не весь здобуток А. Г. Покровського", - зазначає членкиня Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, професорка Лариса Левченко, яка вже декілька років досліджує життя та спадщину Андрія Покровського.

"Після Лютневої революції активно підтримав українізацію флоту, ще урядом УНР був призначений начальником військових портів Чорного і Азовського морів. Він безпосередньо займався створенням берегової охорони, відновленням портової інфраструктури та поверненням кораблів до складу українського флоту. Вже в еміграції А. Покровський писав: "Моя служба у гетьманський час дала можливість підтримати голодуючий кілька місяців офіцерський склад, який давно не отримував ніякої платні, і відновити хоч якийсь порядок". 15 листопада він єдиний раз взяв участь у засіданні нового уряду і відбув до Одеси, сподіваючись здійснити конкретні заходи по прийому від німців кораблів Чорноморського флоту.

...

Є свідчення про зроблену ним у жовтні заяву, що "його міністерство вже повністю готове для переведення в Петроград". Після цього про його призначення міністром вже не йшлося. У листопаді він став представником міністерства в Одесі, а незабаром перейшов на службу ЗСПР.

...

Від присвоєного гетьманом звання повного адмірала А. Покровський відмовився, визнаючи лише чини "Царскаго производства"" - йдеться про Андрія Покровського у книзі Руслана Пирога "Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір".

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.