У Каїрі встановили пам’ятний хрест на честь морського міністра України

Щоправда, морський міністр Української держави Андрій Покровський невдовзі після призначення на посаду у листопаді 1918 року перейшов на службу до Збройних сил Півдня Росії

Як повідомляє Посольство України в Арабській Республіці Єгипет, 28 серпня у Каїрі (Єгипет) на цвинтарі Монастиря Св. Георгія відбулись урочисті заходи з нагоди встановлення хреста та меморіальної таблички на вшанування адмірала Андрія Покровського, який помер у Єгипті 1944 року.

У церемонії взяли участь Блаженніший Папа і Патріарх Александрійський і всієї Африки Феодор ІІ та настоятель монастиря Св. Георгія у Каїрі Високопреосвященний Архімандрит Дамаскінос Аль-Азраї, які того дня відслужили урочисту літургію, Посол Євген Микитенко, дипломати Посольства України у Каїрі, представники української та грецької громад Єгипту та запрошені єгипетські громадяни.

Перед присутніми виступив керівник Військового аташату Посольства України у Каїрі полковник Олександр Чернов.

 

Андрій Георгійович Покровський (1862-1944) – будівничий Національного флоту України у 1917-1918 роках, адмірал, головний командувач портів Чорного і Азовського морів, Міністр морських справ Української Держави. Із 1919 року вимушено жив у еміграції (Болгарія, Австрія, Бельгія). У 1938 році переїхав до Єгипту та проживав у Каїрі, де помер у 1944 році.

"Розроблення й впровадження програми розбудови Українського державного флоту, заснування штабу флоту в Одесі, створення бригади мінних тральщиків та очищення Чорного моря від мін, повернення українських кораблів, захоплених німецьким та австро-угорським командуванням, створення Корпусу морської берегової охорони – це ще не весь здобуток А. Г. Покровського", - зазначає членкиня Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, професорка Лариса Левченко, яка вже декілька років досліджує життя та спадщину Андрія Покровського.

"Після Лютневої революції активно підтримав українізацію флоту, ще урядом УНР був призначений начальником військових портів Чорного і Азовського морів. Він безпосередньо займався створенням берегової охорони, відновленням портової інфраструктури та поверненням кораблів до складу українського флоту. Вже в еміграції А. Покровський писав: "Моя служба у гетьманський час дала можливість підтримати голодуючий кілька місяців офіцерський склад, який давно не отримував ніякої платні, і відновити хоч якийсь порядок". 15 листопада він єдиний раз взяв участь у засіданні нового уряду і відбув до Одеси, сподіваючись здійснити конкретні заходи по прийому від німців кораблів Чорноморського флоту.

...

Є свідчення про зроблену ним у жовтні заяву, що "його міністерство вже повністю готове для переведення в Петроград". Після цього про його призначення міністром вже не йшлося. У листопаді він став представником міністерства в Одесі, а незабаром перейшов на службу ЗСПР.

...

Від присвоєного гетьманом звання повного адмірала А. Покровський відмовився, визнаючи лише чини "Царскаго производства"" - йдеться про Андрія Покровського у книзі Руслана Пирога "Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір".

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.