На розкопках у фортеці Тягин на Херсонщині знайшли артефакти XIV ст.

П’ятий рік поспіль у Херсонській області проходять археологічні розкопки на території пам’ятки національного значення – фортеці Тягин, що у Бериславському районі. Роботи тривають у рамках Південної Середньовічної експедиції Інституту археології НАН України, яку очолює доктор історичних наук, професор Світлана Біляєва. І цього року вже є цікаві знахідки.

Про це повідомляє видання "День".

 
Фото: Іван Антипенко, "День"

Буквально за кілька днів від початку робіт, волонтерам і вченим вдалося відкопати частину фортифікаційної споруди, а 31 липня, уже наприкінці дня, знайшли фігурний камінь, який добре зберігся до наших днів.

Наразі точно сказати важко, з якої частини фортеці цей елемент і скільки йому років – потрібні експертизи й додаткові дослідження. Втім, археологи кажуть, що це дуже важлива наукова знахідка, датована ймовірно XIV століттям.

На думку науковців Інституту археології, фортеця Тягин цікава для вивчення маловідомих сторінок доби середньовіччя – історії Литовсько-Руської державності, Золотої Орди, Кримського ханства, торгівельної діяльності італійських міст (Генуї та Венеції) на Чорному морі, контактів Османської імперії та українського козацтва.

Раніше, як зазначають в Інституті археології, у ході розкопок було підтверджено наявність одного з найбільших Золотоординських міст Нижнього Подніпров'я другої половини ХІІІ – середини ХІV ст. Дослідники довели побудову князем Великого князівства Литовського і Руського Вітовтом фортеці й митниці наприкінці XIV ст. та їх функціонування у XV ст.

У результаті батиметричних обстежень прилеглої частини р. Тягинки та Дніпра зафіксовано місця розташування переправ і пристані. Важливими вчені вважають знайдені речі литовської матеріальної культури – накладки на шкіряні гаманці, арбалетні болти, елементи прикрас, що засвідчують перебування вихідців із Литви на території фортеці. Також тут знайдені монети XIV-XV століття, які належали різним народам.

"Це унікальна пам'ятка. Це південь Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, до якого входило і Київське князівство. Фактично, це продовження Київської Русі і початок нашої України, – говорить Світлана Біляєва. – Тут проходить фортифікаційна лінія цього князівства. Фортеця константинопольського типу, вона дуже схожа на Тракайську... Це дуже цінний об'єкт для науки, культури, туризму".

"Знайдені артефакти вкотре спростовують історії про те, що на цих землях до Російської імперії нічого не було, і що нібито вони принесли сюди цивілізацію. Це абсурд і смішно, – додає Світлана Біляєва. – Росіяни були завойовниками, руйнівниками, які завжди приходили сюди зі зброєю і заради наживи. Про це свідчать і наші численні знахідки з інших розкопок – на Кінбурні, в Очакові".

За словами Наталі Бімбірайте, очільниці ГО "Культурний центр Україна-Литва", який щороку підтримує цю експедицію, для Литви і України – це дуже важливі кроки в дослідженні спільної історії. Разом з тим, протягом п'яти років експедицій з українських бюджетів усіх рівнів не виділялися кошти на розкопки. Тут працюють переважно волонтери.

"Тягин має великий потенціал для туризму. Сюди вже приїздять групами, дуже цікавляться литовці. Потрібно розвивати інфраструктуру, створювати туристичні й арт-об'єкти, – говорить пані Наталя. – Чим швидше ми це зрозуміємо, тим краще. Тим паче, це реальні об'єкти, які підтверджують нашу давню історію і розвінчують російські міфи. Нічого вигадувати не треба, все це поруч і чекає уваги".

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.