"Берлінале" скасував поділ нагород за гендерною ознакою та відмінив премію засновника фестивалю

Це робиться задля більшої гендерно чутливої свідомості в кіноіндустрії, зазначають організатори.

Про це повідомляється на сайті фестивалю.

 

"Берлінале" реорганізував призи, які присуджує Міжнародне журі конкурсу. Уперше нагороди за результати визначатимуться нейтрально з гендерного погляду.

Замість нагород за найкращу чоловічу роль і найкращу жіночу роль на гендерній нейтральній основі присуджуються "Срібний ведмідь за найкращу головну роль" та "Срібний ведмідь за найкращу роль другого плану", – зазначається на сайті.

На думку організаторів, "відсутність поділу нагород в акторській сфері за статевою ознакою стане сигналом до більшої гендерно чутливої свідомості в кіноіндустрії".

Також організатори відмовилися від вручення премії "Срібний ведмідь Альфреда Бауера" через посаду першого директора фестивалю Альфреда Бауера. Раніше німецький тижневик Die Zeit оприлюднив статтю, в якій розповідалося про нацистське минуле керівника.

Згідно з заявою на сайті, "Берлінале" відбуватиметься в офлайн-режимі у 2021 році.

"Ми бачимо унікальну особливість фестивалів у їхній живій взаємодії з публікою. За часів пандемії стало ще ясніше, що всім потрібні аналогові простори для досвіду в культурній сфері. Ми раді, що фестивалі повертаються до звичного фізичного формату з віртуального", – коментують організатори.

Разом із тим до європейського кіноринку застосують гібридну модель (онлайн- та офлайн-формати).

Фестиваль та ярмарок будуть відбуватися відповідно до карантинних правил та положень, що діятимуть на той момент, для забезпечення безпеки гостей.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.