Фільм "Червоний. Без лінії фронту" вийде у прокат у жовтні

Кінокомпанія «ІнсайтМедіа продюсерський центр» представила Держкіно завершений виробництвом повнометражний художній фільм Зази Буадзе і Тараса Ткаченка «Червоний. Без лінії фронту».

Про це повідомляє пресслужба Держкіно.

 

"Стрічка є приквелом до фільму "Червоний". У кінотеатральному прокаті "Червоний. Без лінії фронту" з'явиться вже у жовтні 2020 року", - йдеться у повідомленні.

Як зазначається, кінопроєкт стрічки став одним з переможців Десятого конкурсного відбору Держкіно та отримав державну фінансову підтримку розміром 21,7 млн грн при загальній вартості виробництва у 43,5 млн грн.

Режисери-постановники фільму – Заза Буадзе і Тарас Ткаченко. Автор сценарію – Андрій Кокотюха. Оператор-постановник – Олександр Земляний.

Ролі у фільмі виконали Микола Береза (Данило Червоний), Максим Панченко (Дорош), Олег Стефан (Ворон), Орест Пастух (Зенон), Андрій Мельник (Мирон), Володимир Губанов (Калюжний), Дар'я Плахтій (Уляна), Яна Корольова (Дарина).


"Червоний. Без лінії фронту" розповідає про 30-ті роки ХХ століття. Західна Україна – під владою Польщі. Данило Червоний – звичайний студент. Разом із друзями, українськими студентами, він захоплений ідеєю створення Української незалежної держави.

Потрапивши під вплив радикалів, четверо друзів вступають у збройне протистояння з польською владою. Однак коли польська таємна поліція виходить на їхній слід, хлопці опиняються перед вибором, який назавжди змінює звичайне життя й розводить їх по різні сторони барикад.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.