Відкриття оновленого Музею Української революції 1917–1921 років. Анонс

21 серпня в Національному музеї історії України відкриється оновлена виставкова експозиція «Музей Української революції 1917–1921 років»

21 серпня 2020 року о 16:00 в Національному музеї історії України (4-й поверх) відкриється оновлена виставкова експозиція відділу "Музей Української революції 1917–1921 років" НМІУ.

 

Відвідувачі матимуть змогу побачити унікальні матеріали із фондових колекцій НМІУ та Фундації імені Олега Ольжича: оригінали видруків трьох Універсалів Української Центральної Ради (зокрема й ІV-го, яким проголосили самостійність Української Народньої Республіки), документи та особисті речі, пов'язані з діяльністю чільних діячів доби Української революції – Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Євгена Чикаленка, Євгена Коновальця, Миколи Капустянського, Романа Сушка. Зацікавлення громадськості неодмінно викличуть унікальні тогочасні часописи, світлини лідерів УНР, колекція фалеристики, пов'язаної із визвольною боротьбою українців за утвердження власної державності.

З огляду на епідеміологічну ситуацію, в залі проведення заходу дозволено одночасне перебування щонайбільше 17 осіб.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.