Вшанування козаків І-го Українського полку. АНОНС

12 серпня на Замковій горі в Києві відбудеться урочиста церемонія вшанування місця поховання козаків І-го Українського полку імені Богдана Хмельницького

Захід відбувається за ініціативи відділу "Музей Української революції 1917–1921 рр." НМІУ.

У церемонії візьмуть участь Національний музей історії України, Національний військово-історичний музей України, Спілка офіцерів України та низка культурних, наукових та громадсько-патріотичних організацій. До заходу долучиться народний артист України Тарас Компаніченко.

 

Нагадаємо, що 1 травня 1917 р. в Києві проголосили створення Першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького: ця подія започаткувала українізацію військових частин у російській армії. 8 серпня, вирушаючи з Києва на російсько-німецький фронт, на станції Пост-Волинський ешелон богданівців зазнав несподіваного провокативного нападу з боку російських кірасирів та донських козаків, внаслідок чого загинуло 16 українських військовиків та понад півсотні було поранено.

12 серпня відбувся похорон козаків-богданівців, організований на урядовому рівні; багатотисячну жалобну процесію очолював голова Української Центральної ради М. Грушевський. На могилі козаків 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького, яку облаштували на Замковій (Флорівській) горі в Києві, встановили дубовий хрест, а Військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка поклав вінок із написом "Смійся, враже, та не дуже".

За часів Української революції 1917–1921 рр. місце поховання козаків-богданівців стало для українських патріотів одним із символів боротьби за ствердження державної незалежності України. Організатори закликають усіх небайдужих активно долучатися до вшанування пам'яті козаків-богданівців, які першими в добу Української революції віддали життя за незалежність України.

Збір відбудеться 12 серпня 2020 р. за адресою: Андріївський узвіз, 20б (біля сходів на Замкову гору) о 18.00. Організатори просять учасників утриматися від використання на заході партійної символіки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.