Директорку держархіву Миколаївської області призначили заступником Голови Держархівслужби України

Кабінет міністрів України в середу, 29 липня, призначив директорку Державного архіву Миколаївської області Ларису Левченко заступником голови Державної архівної служби.

Про це повідомляє "Вечірній Миколаїв".

 

З жовтня 1992 року Лариса Левченко працювала в Державному архіві Миколаївської області на посадах архівіста I-ї категорії, начальника відділу автоматизованих архівних технологій (1995-2001), заступника директора з основної діяльності (2001-2003). З 27 жовтня 2003 року – директор держархіву Миколаївської області. Є автором близько 100 наукових робіт.

Член Національної спілки краєзнавців України, заступник голови Миколаївської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, член Спілки архівістів України. Член Миколаївської обласної редакційної колегії видань "Реабілітовані історією", "Книга пам'яті України", "Миколаїв в Східній (Кримській) війні 1853-1856 рр." та інших суспільно-значущих видань.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.