Науковці знайшли місце, написане Ван Гогом на його останній картині

Учений виявив місце у Франції, де в 1890 році художник Вінсент Ван Гог написав свою останню картину «Коріння дерев».

Про це повідомляє пресслужба музею художника в Амстердамі.

 

Науковий керівник Інституту Ван Гога Вутер ван дер Він виявив листівку 1900—1910 років, на якій зображений схил пагорба і дерева. Місцина розташована у французькому селі Овер-сюр-Уаз — там Ван Гог провів останні місяці життя.

Вчений припустив, що це місце могло бути зображено на останній картині художника "Коріння дерев". Його здогадк підтвердили дослідники з Музею Ван Гога в Амстердамі, а також дендролог, який спеціалізується на історичній рослинності.

"Те, що це місце зображено на останній картині художника, додає йому ще більше винятковості й навіть драматичності. Швидше за все, Ван Гог часто проходив повз, коли йшов до полів, де він малював протягом останнього тижня свого життя й де наклав на себе руки", — сказав один із працівників музею.


Вінсент Ван Гог помер 29 липня 1890 року. За два дні до цього він вистрілив собі в серце з револьвера, купленого для відлякування пташиних зграй під час роботи на пленері, однак куля пройшла нижче. Завдяки цьому він самостійно дістався до номера готелю, де незабаром помер.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».