Міністр юстиції пропонує зробити із Лук’янівського СІЗО готель

Міністр юстиції Денис Малюська пропонує зробити з Лук’янівського слідчого ізолятора готель, стилізований під в’язницю.

Про це він сказав у коментарі журналістам у четвер, 2 липня, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ми частково розвантажимо Лук'янівське СІЗО, зробимо на Бориспільській трасі також Київський слідчий ізолятор. Але інвестиційної привабливості будівлі XIX століття особливо не становлять в тому сенсі, що це історичні пам'ятки. Їх не можна знести, побудувати нові будівлі, комплекси, офісні споруди тощо.

Єдиний можливий варіант, який я бачу, але знову ж таки, з бізнесом він не прорахований, це готель, наприклад. Готель, який міг би бути стилізований під в'язницю. В Європі це практикується, користується популярністю", - зазначив міністр.

За його словами, у цьому СІЗО утримували "чимало історичних постатей XIX століття – початку XX: політичних фігур, літераторів, поетів, письменників, і сучасних теж".

 

"Але мова про історичні постаті. Вони всі тут були. Максим Рильський, Грушевський, Винниченко... Багато хто. Врешті-решт, це великий гарний історичний об'єкт.

Складно знайти документи, щоб можна було відслідкувати, хто, де, в якій камері конкретно перебував, але якщо нам це вдасться, це взагалі буде туристична бомба.

Тобто можна ночувати в номері, який був в'язницею, і де, наприклад, перебував відомий поет чи політик. Тим паче недалеко від центру", - сказав Малюська.

 

За словами міністра, потенційно туристичний об'єкт може бути непоганий, але, знову ж таки, для цього треба побудувати на заміну інфраструктуру, вивезти людей і зробити великий ремонт. "І, скоріш за все, звичайно, що це не Мін'юст робитиме готель, але потенційно історія, можливо, цілком пристойна як для бізнес-проєкту", - додав він.

Водночас міністр юстиції наголосив на тому, що слідчі ізолятори будуть виведені за межі центрів міст.

"Це буде реалізовано... Ми зараз очікуємо прийняття закону, який дозволить нам продавати наші тюрми і отримувати 70% доходів, залишати собі на нове будівництво.

Власне, як частина цього етапу, ми продамо якісь заморожені тюрми, отримаємо перші кошти, почнемо будувати слідчі ізолятори за межами міста або в промзоні, звільнимо СІЗО в центрі міста і будемо продавати його.

Тобто це багаторічний проєкт. Ми повиводимо слідчі ізолятори з центрів міст практично всюди, але триватиме це мінімум років 10", - додав Малюська.

 


Як відомо, на початку червня міністр юстиції Малюська поінформував, що до Верховної Ради внесено та зареєстровано законопроєкт "Про внесення змін до бюджетного кодексу України" №3591, який дозволить продавати законсервовані в'язниці.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.