УІНП виступив із підтримкою засудженому історику Юрію Дмитрієву

Російський суд засудив керівника карельського відділення правозахисної організації "Меморіал" та відомого історика-краєзнавця Юрія Дмитрієва до трьох з половиною років ув'язнення.

Український інститут національної пам'яті підтримує Юрія Дмитрієва, вважає неприпустимим неправосудне й політично мотивоване переслідування та закликає пам'ятати, що саме завдяки його титанічній праці стали відомі місця поховання представників багатьох народів, серед іншого й українців, зокрема митців Леся Курбаса, Миколи Куліша, Миколи Зерова, Марка Вороного, Валер'яна Підмогильного, професорів-істориків Олександра Бадан-Яворенка, Сергія Грушевського, Володимира Чехівського, письменника та міністра освіти УНР Антіна Крушельницького, йдеться у повідомленні Інституту.

 
Авторка портрету: Софія Міроєдова

Фахівці наголошують, що справжньою причиною переслідування історика та правозахисника можуть бути його викривальні дослідження сталінських репресій та збереження історичної пам'яті про злочини радянського тоталітаризму.

Він багато років шукав розстрільні поховання та знайшов інформацію про тисячі убитих людей. На цьому тлі є чимало підстав підозрювати сучасну російську владу у намаганні дискредитувати дослідника, сфальшувати історію Сандармоху та представити похованих там жертв розстрілів НКВД жертвами Другої світової війни.

Відомі правозахисні організації як Human Right Watch та товариство Міжнародний Меморіал вже висловили свої оцінки суду над Дмитрієвим та сумніви щодо правосудності вироку.

"Ваша честь, я вважаю, що ось ця справа, яку ми вже довго-довго, три з половиною роки, розбираємо і розглядаємо — вона спеціально створена для того, щоб зганьбити і моє чесне ім'я, і водночас кинути тінь на ті могили і цвинтарі жертв сталінських репресій, які мені вдалося відкрити і до яких зараз сходяться люди", — заявив у своєму останньому слові на суді сам Юрій Дмитрієв.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».