УІНП виступив із підтримкою засудженому історику Юрію Дмитрієву

Російський суд засудив керівника карельського відділення правозахисної організації "Меморіал" та відомого історика-краєзнавця Юрія Дмитрієва до трьох з половиною років ув'язнення.

Український інститут національної пам'яті підтримує Юрія Дмитрієва, вважає неприпустимим неправосудне й політично мотивоване переслідування та закликає пам'ятати, що саме завдяки його титанічній праці стали відомі місця поховання представників багатьох народів, серед іншого й українців, зокрема митців Леся Курбаса, Миколи Куліша, Миколи Зерова, Марка Вороного, Валер'яна Підмогильного, професорів-істориків Олександра Бадан-Яворенка, Сергія Грушевського, Володимира Чехівського, письменника та міністра освіти УНР Антіна Крушельницького, йдеться у повідомленні Інституту.

 
Авторка портрету: Софія Міроєдова

Фахівці наголошують, що справжньою причиною переслідування історика та правозахисника можуть бути його викривальні дослідження сталінських репресій та збереження історичної пам'яті про злочини радянського тоталітаризму.

Він багато років шукав розстрільні поховання та знайшов інформацію про тисячі убитих людей. На цьому тлі є чимало підстав підозрювати сучасну російську владу у намаганні дискредитувати дослідника, сфальшувати історію Сандармоху та представити похованих там жертв розстрілів НКВД жертвами Другої світової війни.

Відомі правозахисні організації як Human Right Watch та товариство Міжнародний Меморіал вже висловили свої оцінки суду над Дмитрієвим та сумніви щодо правосудності вироку.

"Ваша честь, я вважаю, що ось ця справа, яку ми вже довго-довго, три з половиною роки, розбираємо і розглядаємо — вона спеціально створена для того, щоб зганьбити і моє чесне ім'я, і водночас кинути тінь на ті могили і цвинтарі жертв сталінських репресій, які мені вдалося відкрити і до яких зараз сходяться люди", — заявив у своєму останньому слові на суді сам Юрій Дмитрієв.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.