Юрія Дмитрієва засудили до 3,5 років колонії суворого режиму

Петрозаводський міський суд засудив дослідника сталінський репресій Юрія Дмитрієва до 3,5 років колонії суворого режиму.

Про це повідомляє російська "Новая газета" та Харківська Правозахисна Група.

 

Дмитрієва виправдали за статтями про виготовлення порнографії, зберігання зброї та розпусні дії, але визнаний винуватим у насильницьких діях сексуального характеру стосовно прийомної дочки.

Оскільки Дмитрієв провів у СІЗО більше за три роки, він вийде на свободу у листопаді.


Довідково. Голова карельського відділення ПЦ "Меморіал" Юрій Дмитрієв з 1990-х років займається дослідженнями репресій у Карелії, у тому числі пошуками місць розстрілів і поховань.

За його активної участі в 1997 році знайдено одне з найбільших поховань на північному заході Росії – в урочищі Сандармох. Протягом багатьох років Дмитрієв займається його меморіалізацією й організацією днів пам'яти.

Він – укладач книг пам'яти "Поминальні списки Карелії", "Місце розстрілу Сандармох"; навесні 2017 року видано ще дві підготовлені Дмитрієвим книги – "Червоний бор" і "Їх пам'ятає Батьківщина", презентація яких відбулася в Петрозаводську, Санкт-Петербурзі та Москві.



Коротко про справу Юрія Дмитрієва

У грудні 2016 року проти голови карельського "Меморіалу" порушили кримінальну справу про виготовлення дитячої порнографії. Дмитрієву інкримінували 9 світлин, які виявили в його комп'ютері, на яких його прийомна дочка зображена без одягу.

Історик стверджує, що фотографував хворобливу дівчинку оголеною для контролю її розвитку й звітування перед опікою. У квітні 2018 року Дмитрієв був виправданий Петрозаводським міським судом за статтями про порнографію та розпусні дії, проте був засуджений до двох з половиною років обмеження волі за обвинуваченням у зберіганні зброї.

14 червня 2018 року виправдальний вирок скасований Верховним судом Карелії. У засіданні прокуратура надала результати нового психологічного обслідування дівчинки, про яке ані Юрій Дмитрієв, ані його адвокат не знали і яке було зроблене вже після ухвали суду першої інстанції (експертиза, проведена під час слідства в 2017 році, встановила, що своїми діями Дмитрієв не завдав дитині жодної шкоди). Справу відправили на додаткове слідство у зв'язку із "нововідкритими обставинами".

27 червня 2018 року правоохоронці затримали Дмитрієва на одному з постів ДПС на виїзді з Петрозаводська. Формально Дмитрієв порушив підписку про невиїзд із Петрозаводська, яку, як запобіжний захід, йому обрав Верховний суд Карелії.

30 червня 2018 року Юрію Дмитрієву поставили обвинувачення за п. "б" ст. 132 КК РФ (насильницькі дії сексуального характеру стосовно особи, що не дійшла чотирнадцятирічного віку).

ПЦ "Меморіал" вважає кримінальне переслідування Дмитрієва політично мотивованим. Історик відкидає всі обвинувачення на свою адресу.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».