Створено браузерну гру «Гетьманщина»

«Гетьманщина» – це компʼютерна гра, в якій гравець бере на себе відповідальність за долю української козацької держави, Війська Запорозького, яка з’явилася на наших землях після великого козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького. Ваше завдання – якнайдовше зберігати державу, з усіх боків оточену ворогами

На сайті https://historygame.net/ розміщено історично-політичну гру "Гетьманщина".

Гра присвячена подіям, які відбувалися у XVII столітті на території Війська Запорозького або Гетьманщини.

Головне завдання гри - збереження суверенітету та незалежності Війська Запорозького. Гравець отримає змогу впливати на політичні та дипломатичні рішення, розбудовувати економіку держави, візьме участь у війнах. І хоч кардинально змінити хід історії неможливо - всі ключові події того часу відбудуться, та лише від гравця залежить якою країна до них дійде, та чи дійде взагалі.

 

В огляді гри на сайті itc.ua стверджується, що ""Гетьманщина" – дуже важлива для сучасної України гра, і ми пробачимо їй деякі недоліки, насамперед дуже просту графіку.

За що ще треба похвалити "Гетьманщину", так це за непогані українські тексти та за невеликі історичні довідки про кожну з подій та кожну історичну особу, що брала в ній участь. "Гетьманщина" більшою мірою не гра, а інтерактивний підручник історії, з деякою варіативністю в межах реального історичного потоку. Після закінчення гри, як би й коли би вона не скінчилась, ви матимете змогу порівняти ті рішення, що приймали ви, з тим, як це було насправді.

Критики вважають, що "Гетьманщина" поступається багатьом іграм по графіці та по складності геймплею. Однак, усе ж рекомендують цю гру майже всім. "Було б дуже добре, якби "Гетьманщину", як допоміжний інтерактивний посібник, додали б до курсу історії України у школі" - йдеться у огляді.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.