У Потсдамі підірвали американську бомбу, знайдену на дні озера

Озеро Арадозее в Потсдамі зараз готують до ренатурації. 250-кілограмову авіаційну бомбу знайшли на дні під триметровим шаром мулу

Про це повідомляє DW.

Німецькі сапери досі щороку знешкоджують близько п'яти тисяч бомб часів Другої світової війни. У більшості випадків їм вдається витягувати підривачі, після чого бомби відправляють на утилізацію, проте іноді їх все ж доводиться підривати на місці - наприклад, якщо детонатор пошкоджений або сильно заіржавів. У середу, 15 липня, у столиці федеральної землі Бранденбург Потсдамі сапери підірвали 250-кілограмову американську авіаційну бомбу.

Її виявили минулого тижня під триметровим шаром мулу на дні одного з тутешніх озер - Арадозее - під час підготовчих робіт з ренатурації, тобто відновлення природної системи цієї водойми.

 

Як повідомляє агентство dpa, перед підривом над місцем виявлення бомби був споруджений пліт розміром сім на сім метрів, на який поклали пресовані блоки соломи, аби по можливості запобігти тому, аби камені й уламки розлетілися в різні боки.

Усе пройшло успішно. Попередньо з 800-метрової зони довкола цього місця евакуювали близько 7500 жителів сусідніх районів Потсдама.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.