Міністри ЄС закликають Туреччину не перетворювати Святу Софію на мечеть

Члени Ради міністрів ЄС із закордонних справ, які вперше за останні місці провели у Брюсселі очну зустріч, висловили жаль з приводу рішення влади Туреччини перетворити собор Святої Софії у Стамбулі на мечеть.

Про це під час віртуальної пресконференції за підсумками зустрічі розповів високий представник ЄС Жозеп Боррель, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Під час зустрічі ми обговорили важливе питання щодо Святої Софії. Рада ЄС засудила рішення Туреччини перетворити настільки визначну пам'ятку знову на мечеть.

Таке рішення буде підживлювати недовіру та розділ між релігійними спільнотами, підриватиме наші зусилля, спрямовані на діалог і співпрацю. Була широка підтримка (міністрів) у заклику до влади Туреччини терміново переглянути та скасувати це рішення", - сказав Боррель.


Як повідомлялось раніше, 10 липня Державна рада Туреччини скасувала рішення уряду цієї країни від 1934 року про статус музею Святої Софії (Айя-Софія), що дозволить знову використовувати цю пам'ятку як мечеть.

Освячення собору Святої Софії відбулося 27 грудня 537 року. Понад 900 років він вважався найбільшим християнським храмом у світі. Після завоювання Костянтинополя в 1453 році султаном Мехметом II його перетворили на головну мечеть Османської держави. У 1985 році Айя-Софія була визнана пам'яткою світової спадщини ЮНЕСКО.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.