Всесвітня рада церков просить Туреччину повернути Святій Софії статус музею

Голова Всесвітньої ради церков Іоанн Саук написав листа президентові Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану з проханням переглянути рішення про позбавлення Айя-Софії статусу музею.

Про це повідомляє AP.

 

"Голова Всесвітньої ради церков звернувся до президента Туреччини, висловивши "смуток та занепокоєння" з приводу рішення змінити статус знаменитої стамбульської Святої Софії з музею на мечеть", - йдеться у повідомленні.

В.о. генерального секретаря ВРЦ Іоанн Саук наголосив, що як музей всесвітньої спадщини "Айя-Софія була місцем відкритості, зустрічей та натхнення для представників усіх націй".

Саук також заявив, що статус музею був "потужним свідченням" прихильності Туреччини до секуляризації суспільного життя. Він закликав Ердогана переглянути рішення в інтересах сприяння порозумінню, співпраці, аби уникнути відновлення старих розбіжностей та ворожнечі.

Раніше Державний департамент США заявив, що "розчарований" рішенням та з нетерпінням чекає, що Туреччина збереже пам'ятку відкритою для всіх.

Папа Римський Франциск заявив, що рішення Туреччини, яким собор Святої Софії у Стамбулі було позбавлено статусу музею та перетворено на мечеть, викликає велику скорботу.


Як відомо, 10 липня Державна рада (вищий адміністративний суд) Туреччини скасувала рішення уряду від 1934 року про статус музею Айя-Софії, розташованого в Стамбулі, що дасть змогу знову використовувати цю пам'ятку як мечеть.

В ЄС розкритикували це рішення турецької влади.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що думка інших країн не вплине на рішення про зміну статусу собору.


Собор Святої Софії був побудований у роки правління імператора Візантії Юстиніана I та відкритий у грудні 537 року. Понад тисячу років він був найбільшим храмом у християнському світі, в ньому коронували візантійських імператорів. Після захоплення Константинополя османами і падіння Візантійської імперії в 1453 році собор перетворили на головну мечеть Османської держави.

Музейний статус собор Святої Софії отримав у 1934 році за ініціативою першого президента Туреччини Мустафи Кемаля Ататюрка. З 1985 року собор включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.