У Львові, Одесі та Києві пройшли акції на підтримку книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса»

Віктор Медведчук намагається через суд заборонити книгу Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса". На підтримку книги відбулись мітинги

Про це повідомляє "Еспресо.TV".

Сьогодні, 10 липня, у Дарницькому районному суді Києва відбувається засідання за позовом Віктора Медведчука проти журналіста, історика Вахтанга Кіпіані та видавництва "Vivat", які видали книгу "Справа Василя Стуса". Кум Путіна та в минулому адвокат поета намагається заборонити цю книжку, де зібрані документальні та історичні дані про те, як судили митця. Позов стосується "захисту честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації". Претензії народного депутата від ОПЗЖ полягають у буцімто недостовірних фактах деяких уривків з книг. 

У Львові кілька десятків людей вийшли на центральну площу міста, біля пам'ятника Тарасу Шевченку, аби висловити свій протест проти таких дій Віктора Медведчука.

"Московія наступає на Україну різними способами. І один з них — розправа над книгою Вахтанга Кіпіані. А я проти цього, тому що я українець і я люблю своїх героїв. Один з них - Василь Стус", - наголошує учасник акції Тарас Федак.  

 
Автор фото: Христина Парубій

"Це великий український письменник і його судили не за правилами. Я розумію, що це не правильно і хочу показати, що не погоджуюся з цим", - обурюється активіст Данило Мураль.

Організаторами акції виступили активні львів'яни. Вони виступили на підтримку журналіста та книги. З національною символікою, з плакатами — висловлювали свій протест, показуючи незгоду з діями лідера ОПЗЖ. Медведчуку досі страшно, кажуть організатори і через 35 років він знову хоче знищити Василя Стуса і цього разу у формі книжки.

"Вахтанг Кіпіані зібрав багато інформації в очевидців цих подій. Там точно є правда про те, як Медведчук і компанія, будучи адвокатом, замість того, щоб захищати Василя Стуса, все зробив, для того, щоб його посадили і відбулася політична розправа. Не дивлячись на пандемію, ми не могли стояти осторонь, ми мусили показати свій рішучий протест. Нещодавно вони подали в суд розгляд закону про українську мову, а нині хочуть переписати історію Василя Стуса", - розповідає один із організаторів акції, заступник голови обласної ради Богдан Гагалюк.

Наприкінці демонстрації учасники виконали державний гімн України.

В Одесі відбулись літературні читання під назвою Україна vs. "Шістка комуністичної системи Медведчук". Учасники публічно читали уривки книги.

Аналогічна акція на захист книги відбулась у Києві під будівлею Дарницького районного суду, де відбувається розгляд справи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.