Мініатюрний Булгаков "оселився" в Києві. ФОТО

У Києві відкрили нову мініатюрну скульптуру в межах туристичного проєкту "Шукай!". Вона присвячена письменнику Михайлу Булгакову.

Про це повідомила ініціаторка проєкту Юлія Бевзенко на своїй сторінці в Facebook.

 

"Двадцять шостою мініскульптуркою проєкту "Шукай!" стала скульптурка Михайла (Міхаіла) Булгакова", – написала Бевзенко.

Створив нову атракцію скульптор Юрій Білявский.

 

Розташована вона на вулиці Дегтярній, 29, що на Воздвиженці. Адже Булгаков тут народився, а в дитинстві та юності мешкав на Андріївському узвозі, 13, де зараз розташований музей його сім'ї.

 

У межах проєкту "Шукай!" у 2018 році столиця отримала 12 мініпам'яток, пов'язаних з історією міста: "Котлета по-київськи", "Київський каштан", "Київський торт", "Київське сухе варення", "Київський екіпаж", "Київський трамвай", "Київська плінфа", "Київський фонтан", "Київський слон", "Київський грамофон", "Київська пектораль" та "Київський Самсон".

У 2019-му з'явилися "Київський комп'ютер", "Золоті ворота", "Київський богатир Микита Кожум'яка", "Золота туфелька Сержа Лифаря", "Київська кава", "Київські шахи", "Гелікоптер Сікорського", "Київський велотрек", "Київський балкон", "Ланцюговий міст", "Київський лист" і "Годинник П'єра Брульона".

 

У 2020 році у зв'язку з карантином презентація 25-ї мініскульптурки – "Швидка допомога" – відбулася онлайн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.