Музей української діаспори відкриває свої двері для відвідувачів

Музей української діаспори у Києві з 30 червня відновлює роботу.

Про це повідомляється на сторінці музею у Facebook.

 

"30 червня ми відкриваємо свої двері для відвідувачів", - йдеться у дописі.

Водночас, зазначається, що музей розпочинає роботу з обмеженнями через пандемію коронавірусу.

Зокрема музей можна відвідати тільки в масках/распіраторах, дотримуючись у залах соціальної дистанції (1,5 м). Особам без індивідуальних засобів захисту у відвіданні музею буде відмовлено. На вході проводитиметься температурний скрінінг, відвідувачі з явними ознаками распіраторних захворювань і підвищеною температурою в музей допускатись не будуть.

Екскурсії проводитимуться індивідуально або для груп до чотирьох осіб, тому їх потрібно буде замовляти заздалегідь.

Наголошується, що музей забезпечений усіма необхідними антисептичними засобами для відвідувачів.


Довідково. Музей української діаспори засновано у 1999 році. Музей є філією Музею історії м. Києва. Експозиція музею розповідає про історію української еміграції та відомих українських емігрантів, які прославили Україну далеко за її межами.

В музеї можна ознайомитись з життям та творчістю видатних діячів культури, науки та мистецтва українського походження, побачити унікальні світлини й документи, що розповідають про складні життєві випробування колишніх співвітчизників та їхній шлях до успіху.

Серед унікальних експонатів – колекція творів мистецтва та персональні речі представників родини Кричевських, яких доля розкидала по різних куточках світу (США, Франція, Венесуела).

Зокрема, в музеї експонуються графічні твори і живопис Василя Григоровича, Миколи Васильовича та Катерини Василівни Кричевських. У музеї представлена творчість художників Олекси Булавицького (США), Людмили Морозової (США) та скульптора Петра Капшученка (Аргентина-США). Окрема меморіальна зала присвячена зірці світового балету Сержу Лифарю (Франція), видатному танцюристу та хореографу родом із Києва.

Окрім постійної експозиції в музеї постійно проходять виставки та культурно-мистецькі заходи. На постійній основі діє проєкт "Наш Сікорський", присвячений авіаконструктору Ігорю Сікорському.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.