"Війна - не привід для свята": акція проти параду у Москві

Під посольством Росії у Києві активісти проводять акцію "Трагедія для світу – свято для Росії"

Участь у ній бере понад 10 осіб, повідомляє кореспондент Укрінформу

 
Укрінформ

.

Активісти, зокрема, й історики тримають у руках плакати із надписами: "Парад перемоги" це не вибачення за напад на Польщу", "Війна - не привід для свята", "Ні повторенню помилок історії", "Гітлер і Сталін – винуватці Другої світової війни", "більш як 300 тисяч руських "героїв" воювали в рядах нацистської Германії" та інші.

На металевій огорожі перед посольством прикріплено плакат із надписом "Україна – не Росія".

Акція покликана нагадати про участь СРСР у розв'язуванні Другої світової війни і проводиться з нагоди параду Перемоги у Москві.

Як зазначалося у анонсі акції, всупереч російській пропаганді, пам'ять про жертви Другої світової війни вшановується українцями на належному рівні.

Поруч перебувають правоохоронці, зокрема, поліція діалогу.

Як повідомлялося, парад Перемоги, який традиційно проходить в РФ 9 травня, через ситуацію з коронавірусом перенесено на 24 червня.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.