У Бердичеві знайшли історичну знахідку, яка стане місцем паломництв

На єврейському кладовищі у Бердичеві натрапили на важливу історичну знахідку для єврейського світу: справжні поховання рабина Леві-Іцхака бен Меіра Бердичівського та його трьох синів. Чотири надгробки виявили прямо під люстрою в усипальні праведника на глибині, коли почали утеплювати тут підлогу для паломників.

Про це інформує сайт РІСУ з посиланням на TIMES.ZT.

"Люди часто мерзнуть, приїздять в сильні морози, сидять тут, моляться годинами. Для того, щоб зробити їм додаткові зручності, ми вирішили утеплити підлогу. Ми вскрили ту підлогу, яка тут була – плитка і бетон. Опустились на якихось 10-15 см і виявили останки стіни", – розповідає помічник головного рабина Аківа Нємой.

Краєзнавці розповідають, що праведник Леві-Іцхак бен Меір Бердичівський народився 1740-го року. У його родині було 30 поколінь рабинів. 1785-го він приїхав у Бердичів, де майже 30 років ребе служив не просто посередником між Богом і людьми.

"Цадик, який очолював суд, ось таке словосполучення. Він був не просто священнослужителем, а в якісь мірі був прокурором, суддею, скажімо так. Його поважали, приходили за порадою, отримували релігійні настановлення і юридичні настанови", – розповідає Наталія Захарчук, науковий співробітник Музею історії міста Бердичева. Люди любили праведника. Адже, як свідчать архівні джерела, той був розсудливим і поблажливим. Особливо до знедолених і бідних.

 

"Коли він подорожував селами і містечками, збирав у людей пожертви не лише для своєї громади, а й для бідних наречених, які не могли зібрати собі якийсь статок. Збирав для нужденних людей, для тих, хто був у тюрмах, щоб викупити їх з тюрем. Був близький до народу", – додає пані Наталія.

Рабин помер 1809-го року. Перед смертю наказав, щоб ніяких написів на його могилі не було.

Стіна, на яку громада натрапила під час ремонтних робіт, має незвичну форму з заокругленими кутами. Простір всередині неї був завалений будівельним сміттям. Під ним виявилась підлога з плиткою і власне самі надгробки без жодних написів. На одному є отвір, призначення якого не відоме.

Рабини припускають: це і є справжня могила Леві-Іцхака.

"Отримуємо багато звернень від людей, які захопились і цікавляться тим, що це, як це і, звичайно, всі хочуть приїхати і побачити своїми очима. Але поки через карантин це трохи затримається", – говорить Аківа Нємой.

"Ми не знаємо точно, наскільки оригінальні самі пам'ятники і підлога. Скоріше за все вони обновлялись за понад сто років свого існування. Але та значимість, яка зараз є для нас, це найперше – релігійне значення", – говорить Аківа Нємой.

Перші поховання на цьому цвинтарі датуються кінцем XVII століття. Останні – 1973-ім роком. В єврейській огромаді не знають, як виглядала усипальня Леві-Іцхака до війни. Аківа Нємой говорить: євреї споруду зруйнували самі. Боялись, що влада взагалі знищить надгробки.

Для нащадків залили бетонний майданчик з низькою стінкою, а з боку поставили надгробний камінь праведнику. На початку 90-их на місці майданчика збудували нове приміщення усипальні рабина Леві-Іцхака, куди приїздили паломники з усього світу. Довкола поховані його родичі.

Нащадки праведника сьогодні живуть на різних континентах. Община звертатиметься до фахівців, щоб пам'ять знаного у світі рабина правильно увіковічити з максимальними зручностями для паломників.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.