На Львівщині перепоховали червоноармійців

Вояки Червоної армії загинули та були поспіхом поховані у червні 1941 року

ГО "Товариство пошуку жертв війни "пам'ять" (Голова Управи Товариства Любомир Горбач) повідомило, що 22 червня 2020 року, в День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні, , на сільському цвинтарі села Дмитровичі Мостиського району, відбулось перепоховання останків 20 вояків радянської Червоної армії, які загинули у Другій Світовій війні на Львівщині.

Відомі імена і прізвища трьох з двадцяти загиблих:

Крижанівський Прокіп Антонович – Україна,

Ложкін Артем Васильович - РФ, Кіровська область, Бельський район, Клюкінська сільська рада, село Бізіми

Данілов - РФ, Західно-Сибірський край, Омська область, Ісетський район, Онуфрієвська сільська рада, село Онуфрієво.

Організаторами перепоховання були ГО "Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять", Судовишнянська ОТГ та громада с. Дмитровичі.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.